Місце шкільного дизайну  в системі створення

    успішного освітнього середовища

 

 

 

 

 

Кожен учитель прагне створити ефективне освітнє середовище, яке б сприяло успішному навчанню його учнів. Для цього він докладає максимум зусиль: використовує джерела знань за чуттєвою модальністю (візуальні, аудіальні, аудіовізуальні),  намагається вдало підібрати та оптимально скомпонувати  технології навчання – проблемні,  диференційовані, інтерактивні, творчі,  розвивального навчання та багато інших.  А ще – намагається облаштувати своє власне робоче місце та створити максимально комфортний інтер’єр для учнів.

Якщо про сучасні методики, інноваційні підходи, методи та форми навчання написано достатньо, то  тема шкільного інтер’єрного дизайну не набула широкого розголосу  на шпальтах   педагогічних видань.

І даремно: довкілля,  архітектура, дизайн (як інтер’єрний, так і екстер’єрний) неабияк впливають на навчання дітей. Вони формують не лише естетичні смаки, але й, що найголовніше, – атмосферу, в якій навчаються діти і в кінцевому результаті – рівень ключових компетентностей.

Данило Косенко, автор однієї з останній публікацій з цієї теми «Новий освітній простір для нової української школи: місія  нездійсненна?!» актуалізує ряд проблемних питань, закликаючи освітян до активних роздумів: «Неочевидним є інше: яким чином цей «освітній простір» взаємодіє із власне педагогічною складовою, зі змістом, формами та методами освітньої діяльності? Що з того, що пропонується як новація, є дійсно потрібним у сучасній школі, а що є лише швидкоплинною модою чи давно відкинутим результатом невдалого експерименту? Якими є принципи створення сучасного освітнього простору? Врешті, який освітній простір може вважатись «сучасним» чи «новим», а який таким не є?»

Гасло автора статті  «Від школи з «дисциплінарним простором»  – до школи з простором розвитку та взаємодії!» цілком співзвучне прагненню педколективу Золотоніської гімназії змінювати освітній простір саме в цьому напрямку. Звісно, ми змінюємося не тотально, не комплексно, оскільки це потребує значних фінансових затрат, однак, не опускаючи рук, просуваємося поетапно – від об’єкта до об’єкта. Фрагментарно, створюючи такі собі острівці нешаблонного освітнього простору. Дизайнерами стають фахівці- спеціалісти, зацікавлені батьки, меценати, самі педагоги та учні.

От і виходить, що якщо діти –квіти життя, то зростати вони повинні в красивому, ошатному, доглянутому середовищі! Хіба не так? Звісно,  до реалізації кінцевої мети та досягнення бажаних результатів нам ще далеко і ми потребуємо допомоги кваліфікованих фахівців дизайну, однак проміжним результатом можемо похвалитися:

Етнографічна майстерня

“Казковий” коридор

Ідальня

LEGO – лабораторія

Шаховий клуб “Гамбіт”

Аудиторія експериментального класу “Інтелект України”