Взявшись за руки наче друзі, Майя Зуєва разом з Ліндою Вікланд йдуть коридором Міннехаха Академії в Міннеаполісі. Тут гість з України бачить те, що ніколи не зустрічала на батьківщині. Це – так званий Pajama Day, коли учні масово вдягають свої зручні піжами.

«А чому ми не в піжамах?» – запитує Майя в усміхненої Лінди.

«Ми б зчинили багато галасу», – відповідає її подруга.

Двадцять років тому Лінда приїхала до Золотоноші в Україні, представляючи Фундацію Шеперд, неприбуткову волонтерську організацію, яку вона заснувала разом зі своїм чоловіком, хірургом-ортопедом. Лінда, випускниця Міннехахи і в минулому вчитель, зайшла до класу місцевої гімназії, де Майя проводила урок і відчула миттєвий духовний зв’язок. «Я знала, що ми будемо працювати разом,» – говорить Лінда.

З того часу чотири рази на рік під час своїх візитів Лінда приходить до школи, де працює Майя, а цей навчальний заклад став школою-побратимом Міннехаха Академії. За 20 років співпраці українські вчителі отримали не лише необхідні ресурси, а й волонтерів, які можуть поділитися інноваційними навчальними стратегіями протягом навчального року та надати допомогу в організації і проведенні однотижневого табору влітку з вивчення англійської мови.

Дружні відносини процвітають не лише в галузі викладання, але і поза школою. Спілкування через електронну пошту, сімейні зустрічі та обіди, коли Вікланди перебувають в Україні.

Майя згадує, коли вперше зустріла Лінду і її вразило наскільки щиро і багато посміхається жінка. «Коли я подивилися в очі цієї жінки, мені здалося, що це – янгол, – зазначає Майя, – І я не жартую. Просто, коли я посміхаюсь, то почуваю себе значно краще».

Цього місяця Майя та її три колеги вперше приїхали до Сполучених Штатів. Вони відвідали Міннехаха Академію, приватну християнську школу, щоб передати слова вдячності за щедру підтримку як для навчального процесу, так і в галузі фінансів. Жінки також відвідали фермерське господарство і, навіть, поїздили там на тракторі, отримали задоволення від шопінгу у величезному американському магазині, відвідали Шведський Інститут і Російський музей мистецтв, побували на базарі, де мали змогу придбати подарунки, виготовлені монгами, жителями Америки, які емігрували до США багато років тому, та поснідали у ресторані Перкінз.

Лінда із задоволенням спостерігала за реакцією Майї на гостинність Міннесоти, згадуючи свій перший досвід у пізнаванні культури іншої країни. На українському базарі вона взяла в руки двох маленьких каченят, попестила їх, а повертаючи назад попрощалася словами «Бувайте, каченята», не усвідомлюючи, що вони не домашні улюбленці, а страва на обід. Майя і Лінда сміються, коли згадують вираз обличчя жінок, які продавали птахів.

Але за 20 років культурні бар’єри стали зовсім незначними, а узи дружби міцнішими.

«Коли я зустріла Майю, – говорить Лінда, – вона була сповнена оптимізму і надії за свою країну. Не всі українці мали ту надію. Навіть ще у 1994 році вона бачила можливості, майбутнє країни. Вона щиро вірила в ідеї партнерства.»

Майя підтверджує ці слова. «Наша мрія, – говорить вона, – продовжувати працювати разом».

Джерело: StarTribune