Вже дев’ятий рік поспіль конкурс Intel Еко-Україна збирає талановиту молодь зі всієї України для змагання за звання найкращого дослідника.
Щорічно Intel ISEF збирає понад 10 000 людей, серед яких півтори тисячі найкращих молодих вчених-фіналістів із різних країн світу, а також їхні вчителі, наукові керівники, вчені, що представляють команду журі, і гості. Протягом тижня фіналісти розповідають про виконану роботу, результати власних спостережень та досліджень. А для заохочення найкращих серед найкращих передбачено призовий фонд, що складає більше 4 мільйонів доларів США, які можна отримати як іменні гранти на навчання, стипендії та премії, а також у вигляді призів.
Оцінювання відбувається як офіційними членами журі, так і представниками різноманітних компаній, що оголошують результати під час «Спеціального нагородження».
Цей захід охоплює величезну сферу сучасної науки – 18 категорій, що включають математичні, природничі та прикладні науки. Проекти можуть бути представлені учнями 9 – 12 класів загальноосвітніх шкіл.
Цьогоріч вперше на цьому конкурсі наш навчальний заклад достойно представила талановита учениця 10-Б класу Іванна Денисюк. Дебют її наукової діяльності у сфері квантової хімії склався напрочуд вдало ще на захисті наукової роботи у конкурсі-захисті робіт МАН (секція «Хімічна інженерія»). Тоді обдарована учениця посіла почесне II місце, поступившись лише один балом старшокласнику з Черкас. А олімпіада з базового предмету «Хімія» зі 100 можливих балів була оцінена компетентним представництвом журі у 97 балів.
Цьому передувала плідна праця літнього періоду з науковим керівником з ЧНПУ ім. Б. Хмельницького Баришніковим Глібом Володимировичем. Глибоку креативну роботу з хімії учениця переклала англійською мовою і зазіхнула, за її словами, на новий крок – спробувати свої сили у новій сфері – точних науках.
І це справді нове амплуа для Іванни, адже до цього ми знали її як непересічну особистість, наполегливу, з креативним мисленням та гострим розумом, а ще гармонійно розвинуту, в якій вдало поєднуються любов до музики, талант перспективного молодого лінгвіста, знавця української та іноземної філології, активної спортсменки.
Проте знання декількох мов позитивно послугували нашій учениці отримати високий результат. Її проект був відібраний для участі у Всеукраїнському конкурсі «Intel Еко-Україна». Впродовж трьох днів (24-26 лютого) Іванна Денисюк мала нагоду для спілкування з науковою елітою – вченими з інших країн світу, юними колегами-науковцями. Також на цьому заході вона захищала проект-банер англійською мовою і однозначним рішенням була визнана переможцем Конкурсу, здобувши гідний результат – друге призове місце на Всеукраїнському рівні.
Зауважимо, що у номінації «Квантова хімія» нагороди отримали лише 2 учасники, серед яких і учениця гімназії.
«Ми дуже пишаємося юною тріумфаторкою, здібною ученицею з рідної гімназії, яка зуміла довести, що вона – обдарована, талановита особистість, суб’єкт і стратег власного життя, – ділиться враженнями від успіху гімназистки заступник директора Світала Буряк, – Ця дівчина справді довела, що є конкурентоспроможною у сучасному бурхливому світі, усвідомлює в собі творця та проектувальника власного життя.»
На думку педагога, Іванна Денисюк – саме та непересічна особистість, яка потрібна в перспективі нашій країні.
Але, звісно, найкраще про власний світогляд та нелегкий шлях до перемоги розповість вона сама.
– Іванко, як ти потрапила на Міжнародний конкурс «Інтел-Еко Україна?»
– Це сталося зовсім випадково: ми з мамою знайшли сторінку Intel-Еко в інтернеті, зацікавилися, а потім просто заповнили анкету учасника. Я ,чесно кажучи, зовсім не очікувала туди потрапити. Тому звістка про те, що я – учасник конкурсу, стала цілковитою несподіванкою для мене.
– Які враження справили на тебе атмосфера цього конкурсу чи його учасники?
– Атмосфера була дуже приязною, що не дивно: я опинилася у колі однолітків, кожен з яких вирізнявся не лише гостротою розуму, але й неабияким почуттям гумору. Ми дійсно почувалися не опонентами, а друзями. Судді були налаштовані дуже приязно, хоч і ретельно допитувалися до суті у процесі постерного захисту. З одним аспірантом мені навіть довелося вести дискусію близько сорока хвилин.
– Який етап цього конкурсу тобі видався найскладнішим і чому?
– Постерний захист і був найскладнішим, бо вимагав нашої участі протягом цілого дня. Нам слід було залишатися біля своїх постерів і бути готовими до зустрічі з будь-яким членом журі.
– Мабуть, познайомилася з багатьма новими друзями?
– О, так! Хотілося б зустрітися з ними і ще раз у житті.
– Чи плануєш і надалі брати участь у подібних конкурсах?
– Не маю жодних сумнівів, що братиму участь у них в майбутньому.
– Кому ти завдячуєш своїми успіхами?
– По-перше, Богу за дар життя і здоров’я. Світлані Вікторівні Бузовській , моєму учителю хімії за ідею та знайомство з Глібом Володимировичем Баришніковим, який став моїм науковим керівником. Йому особлива подяка, як і батькам, котрі підтримували морально і фінансово.
– Що б ти хотіла побажати дітям, які вагаються, чи займатися науковою роботою?
– Я б побажала відкинути будь-які сумніви і починати готувати роботу якомога раніше, щоб не змарнувати дорогоцінного часу.
