Я – українка і живу в Україні,

У вільній, єдиній

Моїй Батьківщині.

Де все мені в радість: ліси і садки,

Озера й річки, і глибокі ставки.

Лани неосяжні і гори, й долини,

Цвіт білосніжний у лузі калини.

В душі моїй солодко грає сопілка,

Бо я з України. Бо я  – українка!

Без минулого нема теперішнього, без теперішнього не буде майбутнього. Наше майбутнє будуватимуть сьогоднішні діти. Що треба нам, вчителям, робити, щоб вони зростали патріотами країни, щоб  щодня були щасливі від того,  що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні?

Здається, нічого складного, просто  розповідати про те, що тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. Донести до дитячої душі, що Україна для нас – найрідніша, найдорожча, найкраща у світі, бо це наша рідна земля, це чарівний світ дитинства. І це ми разом з вихователем ГПД Циганник Н.П. намагалися робити впродовж трьох років спільної роки, і це я продовжую робити і зараз.

Сподіваюсь, що мої учні розумітимуть, що нема життя без України, бо Україна – це мати, яку не вибирають, бо Україна – це доля, яка випадає раз на віку,бо Україна – це пісня, яка вічна на цій землі.

Класний керівник 4-А класу Березанчук І.М.