Що спільного між шевронами, гіпотезою Коллатца, поетами Розстріляного Відродження та прикладною математикою? Те, що вони стали науковими викликами для наших гімназистів! А ще – те, що вони, наче сміливі першовідкривачі, взялися за ці теми й здобули заслужені відзнаки на конкурсі Малої академії наук!

Софія Чукмарьова заглибилася у військову символіку й дослідила, як формувалися шеврони ЗСУ, який правовий статус вони мають і що означають для військових. Коли брат воює за країну, наука перестає бути просто текстами з підручника. Шеврон, який він передав, став для Софії символом гідності та незламності. Разом із наставницею Ольгою Приймачук вони дослідили, як знаки на формі стають знаками честі.

Костянтин Терентьєв занурився в алгоритмічний світ, де гіпотеза Коллатца стала для нього не просто математичним феноменом, а основою для моделювання процесів у програмній інженерії. Він шукав закономірності там, де багато хто бачить хаос, і доводив, що навіть найбільш непередбачувані числові послідовності можна підкорити, якщо знати, як їх програмувати. Ксенія Літвинська була тією, хто допомагала прокладати маршрут у цьому алгоритмічному лабіринті.

Лєщук Ілля теж узявся за гіпотезу Коллатца, але пішов своїм шляхом – аналізував числові послідовності та візуалізував їх, створюючи справжню математичну картину процесів. Він не просто розв’язував рівняння, а показав, як їх можна побачити, відчути, прожити. Візуалізація стала ключем до розуміння закономірностей, і під керівництвом Ксенії Літвинської йому вдалося розкрити приховану гармонію чисел.

Вовк Анна ще не була впевнена, чи варто брати участь – НМТ на носі, часу обмаль… Але варто було наставниці Лілії Назарко дати їй у руки книги поетів нового Розстріляного Відродження, як відступати вже не було куди. Дослідження національно-маркованих одиниць у творчості цих митців виявилося не просто лінгвістичною розвідкою, а подорожжю в культурний код нації. Анна зрозуміла: мова – це пам’ять, це боротьба, це те, що не можна дозволити стерти.

Вчителі – режисери цих наукових прем’єр! Ксенія Літвинська, Ольга Приймачук, Лілія Назарко – це ті, хто дають виняткові знання, створюють для учнів справжній науковий блокбастер. Вони підбирають найкращі сценарії досліджень, допомагають уникати сюжетних провалів і надихають на справжні відкриття. І найголовніше – в їхніх фільмах завжди є щасливий фінал: учні, які стають переможцями.

Ці діти довели, що наука – це не сухі теорії, а справжній квест, у якому сміливість, розум і наполегливість ведуть до перемоги. Вони зробили крок у світ досліджень, де немає випадкових відкриттів, а є ті, хто не боїться шукати відповіді. І це тільки початок!