Старшокласники гімназії долучилися до святкування Покрови, Дня Українського козацтва та з нагоди чергової річниці національно-визвольних змагань. 14 жовтня у спортивному залі відбулися козацькі ігри. Ініціатор заходу – одинидцятикласник Олександр ГОРОДИНЕЦЬ.

Під мотиви сучасної патріотичної музики українського народу хлопці пробували себе у різних видах козацьких ігор, які відроджуються після довгого забуття. Учасники виконували вправи та змагалися у традиційних козацьких видах «Лава на лаву» та перетягування канату.

«Лава на лаву» є традиційною забавою козаків. Існує козацьке прислів’я «Той не козак, що в лаві не стояв». Козаки ставали до бою лава на лаву на великі свята – на Різдво, на Водохреща, на Масляну, на Великдень, на Покрову тощо. Вважалось на тих козаків лава яких виграла на свято буде Господнє Благословіння, тому козаки завжди залюбки ставали до лави. У кожного в лаві було своє місце, наприклад правий з лівого краю, яке передавалось від діда до батька, і до сина, онука. Ось звідки походить образлива для не знаючих народна поговірка «знати своє місце». В козацьких родах з гордістю коли хотіли похизуватись говорили: «Ми своє місце знаємо!». Це означало, що цей рід знав, що треба робити і як діяти в бою. Ось звідки витоки самоорганізації козацтва в бою. Традиція бою лава на лаву передавалась в козацьких родах – батько або дід навчали молодого козака не лише груповим способам ведення бою, але і індивідуальним. Існували і спеціальні родові техніки, які з великою таємницею передавались тільки серед родичів і заборонялось навчати представників чужих родів. Ця заборона знімалась під час війни. Вважалось, що бойовий побратим, який побував з тобою в реальному бою, є козакові за рідного брата. Ось звідки походить вислів «козацький рід», «козацькому роду нема переводу».

Після завершення ігор всі присутні мали нагоду насолодитися козацькою кашою у шкільній їдальні.

Олександр ГОРОДИНЕЦЬ,
голова прес-служби Золотоніської гімназії