Музей українського народного посуду, розташований у шкільній їдальні, від сьогодні поповниться ще однією сімейною реліквією –  величезною полив’яною макітрою від  працівниці  гімназії – Галини Дмитрівни  Дружиніної.  Ця чудова річ  приховує в собі  спогади про   її  щасливе дитинство. Про прадіда, Данила Михайловича Слюсара, про прабабцю –Єфросинію Антонівну, яку  називали Прісею і шанували за золоті руки та вміння пекти хліби та варити капусняк….  Важко в це повірити, але глиняну макітру прадід зробив сам. З золотоніської червоної глини…  Займався він і шевством, і гончарством, і ще багатьма справами. Життя змушувало.

Ось цю макітру випалював  у дворі, як і решту глиняного посуду, який перетворювався у його вмілих руках у гончарні вироби. .Розмалювала дружина, бо дуже любила квітчати і піч, і миски з полумисками. Ця ж макітра слугувала родині для вимішування тіста. Скількох у родині вона об’єднала за  столом з  паляницями, пиріжками та варениками!!!!

Галина Дмитрівна зізналася, що вже третє покоління зберігало цю реліквію для нащадків. Думала, передасть донькам, та народилися сини, та й хліб зараз можна купти  в будь-якому супермаркеті….

«А для діток рідної школи мені нічого не шкода!», – зізналася Галина Дмитрівна, передаючи родинну реліквію від кровної сім’ї до гімназійної.

Ми щиро вдячні за такий безцінний подарунок. Він не просто прикрасить полички нашого музею – він стане науковим посібником з етнографії та народознавства ще не для одного покоління маленьких українців!!!!