Ми всі зґвалтовані у Бучі,
Ми всі убиті в Ірпені,
Ми всі закопані в могилі,
У братській, там на пустирі.
Ми замордовані в підвалі,
Розстріляні в своїх авто.
По наших душах гарцювали
На танках нелюди з тавром.
Бо наше серце вже єдине.
Ми одне ціле, ми народ.
Коли кати тебе вбивали,
Ми всі кричали: “Де ти, Бог?”
Весь жах крізь себе пропустили,
Відчули біль, неначе свій.
Тепер ми тіло маєм спільне
І віру в смерть наших катів.
Частіш звертаємось до Бога,
Тепер нема чужих дітей
І в нас усіх одна дорога-
До храму незалежності дверей.
І кожен цвях у наші руки
Єднає націю мою.
Уже непросто ми всі браття,
Ми ті, що творять тут історію нову.
Ми , наче фенікс постаємо
Із попелу чужих оков.
Ми є сини свого народу
І дочки, що відроджуються знов.
Ми всі зґвалтовані у Бучі,
Ми всі убиті в Ірпені.
Та зараз воскреситись мусим,
Бо вперше справді ми ЖИВІ!!!
Стець.О.В.
МАРІУПОЛЬСЬКИЙ КРЕМАТОРІЙ
Працює катівська машина
І спалює тіла наших людей.
Їм неважливо ,мати чи дитина,
Дідусь ,а чи військовий офіцер.
Тут головне те звірство приховати,
Що наробили нелюди дурні.
Щоб знову свою пісню заспівати:
“Так то не ми, то все вони самі”
Горить лиш тіло, а душа злітає
І дивиться на ворога згори.
Питає Бога: “Це за що?” -” Не знаю.
Вони були і є підлеглі сатани.
А вас у кращий світ я забираю.
Ви не скорилися, за те і полягли.
Рабів до раю не пускають,
А ви були й залишитесь вже вільними людьми.”
Стець О.В.
Прокинься, світе, й ти нас зрадив?
Европо, й ти нас продала за газ?
Коли малюк без мами гинув,
Ти стала геть сліпою у цей час.
Чужі кати нас ґвалтували,
Так ви стрічки наші вдягли,
Дозволили, щоб вето ті наклали.
Европо, як же ви могли?
Колись Ісуса розпинали,
Вбивали цвяхи до руки,
А більшість всіх вірян мовчали.
Отак тепер мовчите й ви.
Ви, европейські мудрі судді,
Не станьте палачами всі.
Коли мою країну топчуть,
Згадайте на чиїй ви стороні?
Бо хто мовчить, той також зрадник,
Той має вигоду свою.
Не станьте й ви катом народу,
Що хоче вільно жити у своїм краю.
Стець О.В.
