Передостанній тиждень навчання для учнів 5-б класу став надзвичайно насиченим. Тільки-но відзвучали останні акорди родинного свята, як час збиратися в дорогу. Недільного дня, оглядаючи захмарене небо і передбачаючи дощ, ми, попри всі перестороги, вирушили на славну батьківщину Б. Хмельницького – Чигиринщину. Перша зупинка – Одинцівський млин, збудований 1906 року. Тут нас зацікавив своєю розповіддю і показав принцип роботи вітряного млина дуже колоритний дядечко Олексій Трохимович.
Вузенькі вулички, з усіх сторін зарослі чагарниками і вказівники «Zernoland» привели нас на садибу, де, як на справжньому ярмарку вирує життя: грають музики, хтось ходить на ходулях, хтось гойдається на качелях, хтось обідає і все це разом весь час рухається і гомонить… Тривалим і непростим був шлях на «Семидубну гору», де, за легендою, перепохований Богдан Хмельницький. Здавалося, що повітря дзвенить від чистоти і духмяних запахів трав. І ось ми на горі – подих захоплює від краєвидів, що відкриваються. За легендою ця гора має оздоровчі властивості і, перебуваючи на ній, можна підзарядитись позитивною енергетикою. Що ми і зробили, дружно вклавшись рядочком на її вершині: « І нехай весь світ зачекає…»
Та найцікавіше нас чекало на низу, у садибі пана Назара або, як його тут називають Добродія ( це його прізвище). Ми мали можливість пройти по хиткому містку – « віадуку» – і перевірити свої здібності утримувати рівновагу, дехто позмагався у стрільбі з арбалету. Мали ми можливість відчути себе закатованими за певну провину – а яку саме, ми мали можливість вибрати самі ( кожен сам знає свої провини), пограти у старовинні настільні ігри, позмагатися у влучності з метання мішечка і т.д. Тут ми мали змогу власноруч виліпити з глини глечика, зробити з кропиви папір, викувати металевий обід до колеса та багато іншого. Добре зголодніли, особливо вдихаючи ароматні запахи з козацької кухні, де місцеві господині і варять, і печуть, і запікають. Нарешті нас покликали до столу. Яким же смачним виявився козацький куліш, пшеничні коржики з медом і солодкий узвар!!! За секунду на столах ніби нічого і не було! «Оце так смакота!», « Я ще ніколи не їв такої доброї каші!», « А можна іще узвару!»… ,- такі вигуки лунали і від дітей нашої групи і від інших, яких тут сьогодні було аж занадто: і з Кременчука, і з Вінниці, і з Черкас.
Потомлені, але з сувенірами: маленькими млинами, дерев’яними шаблями, магнітами, саморобним папером, глечиками, ми поверталися додому. По дорозі влаштували вікторину і всі дружно вийшли у ній переможцями!
Дякуємо за організацію екскурсії класному керівнику 5-б класу Мірошник А.О., соціальному педагогу Воскобойник Н. І., адміністрації гімназії, діловоду Євтушенко Г. О., медичній сестрі Кравченко І. М. за допомогу у оформленні документів, Золотоніському АПТ за надані послуги перевезення – Кузьменку В. В. та водієві Лешукову В.Є.
