Екологічна ситуація, що склалася в Україні, не може залишили байдужим кожного, хто хоч трішки вболіває за долю навколишнього середовища, за своє майбутнє та майбутнє своїх дітей.

Зберегти, розширити, осучаснити, озеленити та «приборкати» екологічну зону для найцікавіших моментів життя не лише гімназистів, а й мешканців Золотоноші – ось та мета, яку переслідують педагоги, батьки й учні гімназії  ім. С. Д. Скляренка. Перший етап з облагородження зеленої зони під парк ім. В. Сухомлинського увінчався успіхом, довірою до проекту, чудовим прикладом до альтруїзму. Спільнотою гімназійних батьків та вчителів було ліквідовано сухі та небезпечні дерева, обрізано кущі, очищено від сухого листя територію колишнього парку ім. Ю.Гагаріна. Площа розширилась, а свіжий грунт  ніби промовляв,  що  готовий «приймати» нову зелень та насіння кущів і зимових квітів. Проте на заваді «стали» пеньки та залишки сухих дерев.

Викорчувати потрощені комахами штурпаки – нелегко, бракує техніки.  Радились навіть із спеціалістами лісгоспу, але ті лише розводили руками, розуміючи глибину проблеми. Вихід із ситуації підказали батьки із 4-А класу- Анжела та Олександр Каграманови. Мама очолює фірму по наданню техніки населенню в оренду, а татусь Олександр Юрійович відразу ж зголосився попрацювати на сучасному дорого вартісному екскаваторі-пеньковикорчовувачі, при цьому не взявши і копійки за важку працю. Ми безмежно вдячні їм за ідею, мобільність та благодійництво. Слід  зауважити, що  техніка була уже «розписана» за об’єктами і знаходилася  в іншому районі. До нас би «дійшла» черга щонайменше через місяць. Та недарма сам Василь Сухомлинський наголошував, що, якщо ідея приваблива та захоплююча, тоді вона надихає, підбадьорює до благих справ, творить чудеса.

Навіть дощовий вівторок не злякав цього альтруїста-чоловіка, він відмовився від будь-якої допомоги, та, не рахуючись із власним часом працював весь день, «воюючи» із корчаками та негодою за долю майбутньої окраси всього міста та місця радості для дітлахів. А інакше й не могло бути: адже зараз на карту поставлено найголовніше – здоров’я, формування екологічної культури, особистої відповідальності кожного за стан довкілля. Отож, гімназійному парку бути, буяти повесні екзотичними кущами, манити перехожих веселим гамором та сміхом дітей, якщо такі натхненні та небайдужі батьки поруч з нами!