Слово «благочинність» (доброчинність) – складне і походить від  «чинити добро». Прояви благочинності можуть бути різними – від доброго слова підбадьорення до фінансової допомоги та підтримки конкретними справами. Головне – щоб це було зроблено безкорисно, за покликом серця.

Батьки гімназистів неодноразово проявляли доброчинність: протягом кількох років  втілювали проект з мультимедійного оснащення класних аудиторій,  ремонтували  приміщення, складали меблі,  забезпечували дітей костюмами для проведення шкільних заходів, надавали допомогу в організації  «Дня гімназиста»,  забезпечували бензином для косіння трави, завозили чорнозем для клумб, дарували подарунки кабінетам, чим видозмінили навчальний заклад до невпізнанності….

Віднедавна ж обличчя благочинності набуло нового виразу- креативного, дизайнерського, неочікувано-сучасного…Почалося з того, що невгамовні батьки 2-В класу  замислили собі «приватизувати» для своїх діток одну з  великих клумб на пришкільному подвір’ї, щоб реалізувати проект створення альпійської гірки.  Мало хто вірив у реальність втілення задуманого. На сьогодні – альпійська гірка збудована, засаджена і доглянута дбайливими матусями, лідером яких стала Наталія Пліс. Але на цьому колектив не зупинився і почав мріяти про літню аудиторію…. У процесі обговорення планів з’явилися задуми побудувати дослідні діляночки для своїх дітей –справжніх дослідників та   доріжку на грядках, по якій дітки зможуть добиратися до свого «зеленого класу».

Яким же великим було здивування адміністрації, коли під кінець робочого дня на подвір’я школи заїхав автомобіль Юрія Миколайовича Пліса, з якого господар буквально витрусив пісок, щебінь, цемент,  та плитку для побудови дизайнерської доріжки…Було-було, але такого в нашій практиці ще не було!!!

Можете поглянути на процес добротворення, щоб зрозуміти, що світ тримається на людях, здатних просто творити добро, красу і дарувати диво!!!

Для вчителів це стане неабияким підбадьоренням, адже  вони тепер не самотні, коли з дому намагаються принести до школи все найкраще, щоб облаштувати для своїх дітей затишні гніздечка…. Тепер до нас приєдналися небайдужі і талановиті батьки…Це означає, що гімназія розквітатиме ще яскравіше і зовні, і зсередини- від сердець тих людей, хто причетний до неї….

А діти вчитимуться від нас, дорослих, будувати Україну. Не на словах та порожньому пафосі, а в конкретному житті та реальних справах, які змінюють світ.