Знаєте, що відбувається, коли батьки не спрямовують свою деструктивну енергію на створення негативного середовища навколо школи, а співпрацюють і стають партнерами? А що відбувається, коли школа сповідує трансформаційне лідерство і батьки стають лідерами, які змінюють дійсність навколо себе? Не критикують, не стогнуть, не нарікають, а створюють нову реальність…
Тоді прогуляйтеся по вулиці Гагаріна і зверніть увагу на парк Сухомлинського, який нещодавно був захаращеним сквером. Авторами та реалізаторами ідеї його перетворення стали батьки гімназії, і ми вже неодноразово про це розповідали громаді.
9 липня на цьому місці відбулася чергова толока, на яку зібралася чоловіча компанія у складі: Юрій Пліс, Дмиро Іванов, Денис Щепетний, Олександр Озірський, Богда Фесун, Дмитро Фурса, Антон Пушкар, Іван Сташук, Олег Осауленко, Ростислав Щупан, В’ячеслав Грубов, Андрій Потужний, Костянтин Чуров, Сергій Куторей з сином Максимом, Русла Вітер з сином Ростиславом, Станіслав Балацький, Володимир Сидорець, Андрій Фурса-Білецький, Роман Шитик, Віктор Мельников, Віктор Садимах. Метою толоки було встановлення дубових лавочок, виготовлених Олексієм Дроб’язком.
У партнерстві з програмою «Активні громадяни» від Британської ради та Черкаською міською організацією «Вільний простір» гімназійні батьки та старшокласники продовжували втілення ідеї створення відкритого освітнього середовища, яке б забезпечило умови дозвілля для дітей з особливими потребами.
На цьому етапі реалізації проєкту відбулося бетонування під лавочки та основи для монтажу гойдалки саме для дітей з особливими потребами. Тарас Луценко, батько майбутнього першокласника, забезпечив бетонним розчином.
З роллю «бригадира» відмінно справився Юрій Миколайович Пліс – і маємо результат!!!
«Якою була роль директора гімназії?»,- можливо, поцікавитеся ви. Відповідаємо: вона, виконуючи роль відповідального за пункт тестування, перебувала у приміщенні пункту і гадки не мала, що відбувається у парку.
Тільки пізно увечері, повертаючись з роботи додому, вона мала змогу посидіти на лавочці і поміркувати над питаннями лідерства, освіти, дистанаційного навчання. І над тим, як їй пощастило з такими батьками, які стали партнерами, лідерами, взірцем для своїх дітей і підтримкою їй.
Таки вони молодці! Уміють поцікавитися, покритикувати у вічі, підтримати, зрозуміти, підбадьорити, самоорганізуватися. Як добре, що вони не «Батьки sos», а нормальні батьки, з якими на 100% відсотків уже вирішено проблему зі створення відкритого освітнього середовища, яка набула актуальності в умовах карантину.
Тут, на природі, можна буде повноцінно навчатися у вересні-жовтні…
Дякуємо вам, дорогі наші батьки! Разом ми зможемо прийняти будь-які виклики, навіть пандемійного характеру!