Минулого року, коли люди вийшли відстоювати на майдані свою гідність, європейські цінності, своє майбутнє, тоді і розпочалася нова історія нашої держави. Мирні люди намагалися показати, що вони хочуть жити краще. Але, на жаль, мабуть правильний є вислів: “Свобода коштує море крові”. Попри сильний мороз, люди все одно йшли. Знаючи, що вони можуть віддати своє життя.
Коли вбили Сергія Нігояна, люди зрозуміли, що попереду велика боротьба. У нас з’явилася “Небесна Сотня”. Герої не вмирають – саме з цими словами люди проводжали найкращих українців. На майдані неочікувано об’єдналися і стали пліч-о-пліч українці, білоруси, грузини і навіть росіяни.
На мою думку, їх об’єднало одне: жити у мирній та вільній країні. Коли над ними літали кулі, коктейлі Молотова, вони не здавалися. Вони не боялися пролити свою кров. Вони знали, що можуть загинути.
Коли після Майдану почалася мобілізація, з’явилось дуже багато добровольців. Вони йшли воювати за свою землю. В маленькому містечку Золотоноша розпочав діяльність “Координаційний комітет сприяння оборони України”. З того часу наші волонтери намагаються надавати допомогу бійцям. Таку дуже важливу і необхідну допомогу.
Своїм обов’язком я вважаю допомагати бійцям АТО. Також дуже важливо, щоб ми пам’ятали і вшановували всіх загиблих. Адже вони гинуть за наше майбутнє.
Коли я розмовляю по телефону з татом , я завжди дивуюся – звідки в них скільки мужності? Вони ж пішли туди звичайнісінькими людьми… Вразили його слова одного бійця: “Я не хочу повернутися додому просто живим, я хочу прийти тільки з Перемогою! Не важливо, якою ціною вона мені дістанеться!”.
Це справді чудові слова. Коли наші волонтери відправляють в АТО допомогу, бійці радіють, наче діти. Зі слів тата я розумію, як їм там тяжко. Коли летить снаряд і ти не знаєш, чи встигнеш сховатися, чи ні. Під гарячим сонцем у степах Донбасу вони риють окопи, сумують, плачуть, сміються. Вони пишуть пісні і вірші. Ось один із них:
Спати я хочу, холодна земля.
Не дасть навіть трохи здрімнуть…
Сонце зійде, потеплішає трохи земля-
Міни та гради не дають нам заснути.
Бідний народ,недодбана земля,
В когось десь там верещить немовля
та не тут…
Автором цього вірша є боєць АТО Михайло Свистович.
Вони відстоюють свою землю, свою Україну, наше майбутнє життя. Тож бажаємо вам успіхів і перемоги. Головне – повертайтеся живими! Слава Україні!
Анастасія Лазоренко (8-Б клас)