Так, ви не помилилися: на початку минулого століття видатний громадський діяч, меценат та благодійник Євген Чикаленко стверджував, що «Україну треба любити не лише до глибини душі, а й до глибини кишені». Звісно, люди по-різному проявляють свою прихильність – хтось палкими речами, хтось показними слізьми чи пафосними промовами. А хтось просто і непомітно робить конкретну справу на добро.  Ми неодноразово ділилися подібними проявами меценацтва на гімназійному сайті, вважаючи, що громадянське суспільство потребує гідних прикладів та практичного позитиву.

Нашому вчителю трудового навчання Григорію Миколайовичу Блажкові поталанило на кілька хвилин перетнутися з  Юрієм Олеговичем Ткаченком –  батьком своїх учнів. Чоловіча розмова стосувалася практичних речей, пов’язаних безпосередньо з роботою столярної майстерні. Звісно, Григорій Миколайович поділився досягненнями своїх учнів та (не без того!) певними проблемами.

Яким же було здивувавання учителя, коли за кілька днів по тому до навчального закладу під’їхав автомобіль, власник якого власноруч вивантажив з багажника інструменти, яких так потребують учні для роботи у столярній майстерні!!!

Батьки гімназистів вирізняються неабияким почуттям причетності до шкільних справ та високим рівнем волонтерства  і жертовності, що є предметом нашої гордості за них.

Юрію Олеговичу, ми вдячні Вам за цю допомогу, але ще більше за те, як Ви її надали- скромно, тихо і надзвичайно оперативно.

Григорій Миколайович зі своїми учнями, натхненний до нових проектів, готовий до праці, підбадьорений цим кроком, адже учителям  так потрібне відчуття підтримки від батьків!!!  Допоки діти у стінах школи зростають, ми всі – як одна шкільна родина, атмосфера в якій залежить від дії батьків не менше, ніж від адміністрації.