
Музей українського народного посуду, розташований у шкільній їдальні, від сьогодні поповниться ще однією сімейною реліквією – величезною полив’яною макітрою від працівниці гімназії – Галини Дмитрівни Дружиніної. Ця чудова річ приховує в собі спогади про її щасливе дитинство. Про прадіда, Данила Михайловича Слюсара, про прабабцю –Єфросинію Антонівну, яку називали Прісею і шанували за золоті руки та вміння пекти хліби та варити капусняк…. Важко в це повірити, але глиняну макітру прадід зробив сам. З золотоніської червоної глини… Займався він і шевством, і гончарством, і ще багатьма справами. Життя змушувало.
Ось цю макітру випалював у дворі, як і решту глиняного посуду, який перетворювався у його вмілих руках у гончарні вироби. .Розмалювала дружина, бо дуже любила квітчати і піч, і миски з полумисками. Ця ж макітра слугувала родині для вимішування тіста. Скількох у родині вона об’єднала за столом з паляницями, пиріжками та варениками!!!!
Галина Дмитрівна зізналася, що вже третє покоління зберігало цю реліквію для нащадків. Думала, передасть донькам, та народилися сини, та й хліб зараз можна купти в будь-якому супермаркеті….
«А для діток рідної школи мені нічого не шкода!», – зізналася Галина Дмитрівна, передаючи родинну реліквію від кровної сім’ї до гімназійної.
Ми щиро вдячні за такий безцінний подарунок. Він не просто прикрасить полички нашого музею – він стане науковим посібником з етнографії та народознавства ще не для одного покоління маленьких українців!!!!
