У календарі українців є дати, які сьогодні ми відчуваємо не просто розумом, а самим серцем. День захисників і захисниць України — це саме той день, коли слова «дякую» здається замало, а молитва за тих, хто тримає над нами небо, стає спільною та щирою як ніколи. Днями у нашій гімназії відбувся особливий захід, присвячений тим, хто став щитом для нашої держави.

Гостем зустрічі став військовий капелан Роман Личак — людина, яка не з чуток знає ціну нашого спокійного ранку та яка щодня несе духовну розраду туди, де найтемніше.

Ця зустріч стала не просто урочистістю, а символом живого зв’язку між тилом і фронтом. Гімназійна родина — учні, батьки та вчителі — об’єдналися, щоб передати нашим захисникам часточку свого тепла. Пану Роману було передано ліки, теплі речі та смаколики, зібрані під час благодійної акції. У кожному пакунку — не просто речі, а дитячі надії, мамині молитви та незламна віра в те, що це тепло зігріє наших воїнів у холодних окопах.

Проте цей день був сповнений не лише вдячності, а й глибокого, пекучого болю. Ми згадали імена тих, хто колись, як і наші сьогоднішні учні, бігав коридорами гімназії, сидів за цими партами та мріяв про майбутнє. Наші випускники… Вони обрали шлях Героїв і віддали найдорожче — своє життя — під час повномасштабного вторгнення.

Хвилина мовчання, що панувала у залі, була важкою від спогадів і водночас світлою від честі, яку ми маємо, називаючи їх своїми учнями. Їхні фотографії — це не просто портрети на стінах пам’яті, це наші ангели-охоронці, чий подвиг ми зобов’язані нести крізь роки.

Капелан Роман Личак, звертаючись до присутніх, наголосив на важливості духовної єдності та сили вдячності, яка підтримує бійців сильніше за будь-яку зброю.

Ми дякуємо кожному захиснику. Ми пам’ятаємо кожного полеглого. Ми продовжуємо боротися на своєму фронті, тримаючи стрій знаннями, волонтерством та незламністю.

Слава нашим Героям!