Поради батькам щодо адаптації дітей в шкільному середовищі
Щоранку ви спостерігаєте як ваш школярик йде до школи почуваючись дорослим хлопчиком. Але замість того запалу, на який ви очікували від нього надалі, більшість днів на тижні, особливо понеділок, починається зі сліз або, можливо, болю в животі. Це далеко не симуляція.
Занепокоєння впливає на організм та може призвести до справжнього розладу шлунку, особливо у дітей. Але не хвилюйтеся, дітям деякий час потрібна додаткова допомога у пристосуванні до школи.
Для дитини — це новий важливий та важкий етап, адже малюк змінює свій статус дошкільника на школяра. Це складний процес, пов’язаний з перебудовою способу життя, психіки дитини та з незвичним для неї фізичним навантаженням. Зробити так, щоб перехід до нового ритму життя минув для дитини безболісно, — завдання складне.
Щоб допомогти дітям психологічно підготуватися до школи, потрібно говорити з ними про навчання, але не лякати майбутніми труднощами шкільного життя. Інакше, коли дитина прийде до школи, в неї можуть з’явитися такі психологічні труднощі, як почуття страху, негативне ставлення до навчання, до вчителя, занижена самооцінка. Позиція дорослих має бути спокійною, діловитою та підбадьорливою, щоб дитина відчувала, що вдома її розуміють, вірять в її сили та завжди готові прийти на допомогу.
12 порад, які допоможуть як батькам, так і їх дітям.
- Сприяйте зв’язку вашої дитини з учителем.
Діти потребують відчувати контакт із дорослим, який, на їх думку, захищатиме їх. Тож коли вони не з батьками, їм потрібно перенести фокус своєї прив’язаності на свого вчителя, інакше вони занадто схвильовані, щоб вчитися.
Якщо ви помітите, що ваша дитина погано почувається в школі, невідкладно зверніться до вчителя. Просто поясніть, що, не схоже, щоб вона вже «влаштувалася» як слід у новому середовищі, але ви сподіваєтесь, що вчитель докладе особливих зусиль, щоб адаптація пройшла безболісно.
Будь-який досвідчений вчитель зрозуміє певну поведінку дитини й зверне на неї додаткову увагу. Деякі вчителі призначають дитині спеціальні завдання задля відчуття дитиною контакту з нею та розуміння виконання своєї щоденної ролі.
- Сприяйте зв’язку з іншими дітьми.
Діти повинні відчувати зв’язок принаймні з ще однією дитиною. Запитайте вчительку, чи не помітила вона, з ким спілкується ваша дитина. Запитайте дитину, якого однокласника вона хотіла б запросити погратися до них у гості.
Якщо засмучується від подібного запрошення, ви завжди можете запросити маму з її дитиною на морозиво після школи або всю сім’ю на вечерю в п’ятницю ввечері, якщо це прийнятно для вас обох.
Не потрібно вигадувати нічого вишуканішого, ніж піца, і вже до кінця трапези діти бігатимуть по дому, як давні приятелі. А хто знає? Можливо, ви й батьки зможете потоваришувати.
- Дайте дитині можливість відчувати вашу присутність протягом дня.
Для багатьох дітей найбільшим випробуванням є прощання з вами. Розробіть ритуал розставання, на кшталт обіймів та скажіть: «Я люблю тебе, ти любиш мене, гарного тобі дня, я о 3 заберу тебе!».
- Допоможіть дитині висловити свої турботи та усвідомити, що її під силу з ними впоратися.
Більшість занепокоєнь щодо перебування у школі зумовлено перейманням речами, які дорослими сприймаються як ірраціональні. Це можливо страх, що ти помреш або зникнеш, перебуваючи в школі та до того подібне. Сприяйте своїй дитині вимовляти будь-який свій смуток. Переймайтеся почуттями малюка, висловлюйте своє співчуття. Одночасно пам’ятайте, що страх це переживання про те, що ми не зможемо з чимось впоратися. Тож замість того, щоб просто заспокоювати свою дитину, надайте їй можливості розв’язання проблем.
Зверніться до дитини з таким: “Цікаво, що ти міг би зробити, щоб це вирішити?” Нехай він знайде рішення самостійно. Ваша мета в цій дискусії — допомогти йому усвідомити, що він має внутрішні ресурси, щоб впоратися з будь-якою ситуацією, з якою він стикається. Будьте впевнені, що він закінчує цю дискусію з позитивним уявленням про те, що він успішно справляється з усім, що його хвилює.
- Вгамовуйте страхи.
Діти «запрограмовані» очікувати від батьків запевнення у питаннях, що є небезпечним, а що ні. Тож співчуваючи турботам вашої дитини, не забувайте висловлювати впевненість, що ваша дитина перебуватиме в школі в безпеці та матиме гарний час. Поясніть, що то є цілком «нормально» мати маленькі хвилювання щодо нової ситуації, але вона може довіряти, що її вчитель буде піклуватися про неї.
У разі коли схвильована дитина зателефонує вам зі школи, запропонуйте свою власну позитивну шкільну історію ( «Я була така знервована у перший тиждень, що навіть не могла користуватися шкільною вбиральною, але потім я зустріла свою найкращу подругу Марію, і навіть полюбила свій перший клас» ) та впевненість, що вона скоро вже повернеться додому й усе буде гаразд.
Зазначте, що люди, які люблять одне одного, не люблять розставання, і це природно. Але все гаразд, мама завжди любить її, навіть коли не є поруч з нею. Закінчуйте кожну розмову запевненням: «Ти знай, ми ЗАВЖДИ повернемось один до одного», щоб коли вона хвилюється, могла собі це повторювати.
- Допоможіть дитині «розсміяти» свої хвилювання, щоб їй не довелося плакати.
Сміх, це спосіб подолання тривожності, і будь-яка дитина, яка переживає важкий період адаптації у школі, почувається збентеженою всередині. Дайте її якомога більше можливостей висміятися до сліз.
Якщо ви зможете щоранку проводити якийсь час, граючись у квача-доганялки, або що завгодно що змушує дитину реготати, ви переконаєтесь, що його розтавання з вами в школі проходитиме більш гладко. Винятком стане лоскотання дитини, оскільки воно, схоже, залучає іншу область мозку і навіть може накопичувати гормони стресу. Натомість влаштуйте бій на подушках або наздоганяйте його по дому.
- Будьте ближче
Почніть день дитини з п’ятихвилинних «обіймашок» поки вона ще у ліжку або вже на дивані. Зосереджуйте свою увагу на 100%, лише на вашій любові та ніжності до дитини.
Переконайтеся, що кожного дня після школи, коли ви усі знову збираєтеся вдома, у вас є особливий час спілкування з кожною дитиною, про те як пройшов її день. Щоб підвищити у дитини почуття захищеності, обов’язково заплануйте певний час на особливі хвилини в обіймах під теплим пледом.
- Реагуйте на ознаки того, чому ваша дитина хвилюється.
Здебільшого, за кілька тижнів діти заспокоюються. Але іноді засмучений стан дитини вказує на більш серйозну проблему. Над нею могли познущатися, або вона не бачить дошки, або нічого не розуміє й боїться висловитись. Коли розпитуєте дитину про школу, робіть це спокійно, слухайте терпляче та реагуйте на те, що вона вам говорить, щоб вона продовжувала говорити. Розпочніть розмови зі спільного читання книг про школу.
Якщо ви відчуваєте більшу проблему, яку вам самостійно не з’ясувати, пора зателефонувати вчителю.
- Сприяйте плавному переходу.
Якщо у моменти прощання, ваша дитина упускає сльозу, переконайте її, що з нею все буде добре, і ви чекатимете її в кінці дня. Якщо їй і надалі важко розлучатися з вами, подивіться, чи може вчитель щоранку давати їй спеціальне завдання, щоб полегшити перехід.
- Переконайтеся, що ви зайшли на кілька хвилин раніше, щоб забрати дитину.
Це надзвичайно важливо. Як що дитина виходить зі школи, а вас ще немає, це тільки загострить всі її тривоги.
- Вдома не так-то й весело.
Якщо молодший брат або сестра вдома з вами, переконайтеся, що ваша старша дитина освідомлює, як нудно вдома і як сильно молодший брат хотів би вже ходити до середньої школи.
- Створіть спокійну домашню атмосферу з раннім вкладанням та мирними ранками.
Якщо вам доводиться будити своїх дітей вранці, це лише тому, що вони недосипають. Діти, які не достатньо відпочивають, не мають внутрішніх ресурсів, щоб впоратися з моментом розлуки з домом, а тим більше з суворістю шкільного дня.
Батькам також варто лягати спати рано, щоб спокійно справлятися з ранковою метушньою та налаштувати всіх на гарний день.
