Лютий 2014-го. Вулиці Києва палають – від вогню шин і гарячих сердець. Україна стоїть на межі – між страхом і свободою, між минулим і майбутнім. Ті, хто вийшли на Майдан, не були військовими, не мали броні, але в них було найголовніше – віра 
20 лютого стало найстрашнішим днем Революції Гідності. Снайперські кулі не обирали хто перед ними – студент, художник, вчитель чи інженер. Вони били в серце народу, але не змогли зламати його дух. Герої впали, щоб ми могли піднятися
Сьогодні імена Героїв Небесної Сотні викарбувані не лише на меморіалах, а й у нашій пам’яті. Сьогодні ми так само стоїмо за майбутнє наших дітей, пам’ятаючи подвиг тих, хто одними з перших віддав своє життя за Україну.