Напередодні Всесвітнього Дня Миру учні 6-б і 8-А мали змогу перевірити не тільки свої власні сили, але й уміння жити у колективі і дружити. Саме таке завдання ми поставили перед собою, коли збиралися до міського табору «MAXIMUM», про який чули багато схвальних відгуків. Тож, останні приготування закінчено, всі одягнуті у зручний спортивний одяг і ось ми поспішаємо на міський автобус, щоб дістатися пункту призначення. Дехто вперше мав змогу мандрувати таким чином, адже ніколи не див автобусом!!! Гамір, сміх, тіснота в автобусі, але ми, сповнені бажання долати труднощі цього не помічали. Навіть водій, спостерігаючи за нами і, тихо всміхаючись, побажав нам «успіхів  у непростій справі!». І ось ми на місці. Інструктори зустріли нас привітно, по-дружньому, сприятлива атмосфера надихала на подолання труднощів. Перші ж спроби виявилися не простими: дехто, перемагаючи себе, і, зтиха витираючи сльози, потихеньку йде вперед; дехто, з огляду на стан здоров’я, не ризикує і долає менші висоти. Дружня підтримка, дружні обійми і бажання допомогти один одному зробили свою справу. Кожен «взяв» свою висоту і кожному вона коштувала неабияких сил.  І нехай не кожний, поки що, зміг перемогти себе, але розчервонілі личка, сяючі очі говорили самі за себе – «Ми щасливі!!! Наступного разу все вийде і я зможу обов’язково! »

Звичайно, що цих перемог над собою не було б, якби не дружня атмосфера, не підтримка друзів і не колектив, у якому так хороше почувається кожний 6-класник. А ще ми б так і не змогли проявити своїх умінь, якби не робота злагодженого колективу інструкторів табору під керівництвом Рустама Ізмаїлова, не підтримка адміністрації гімназії, не теплі слова Світлани Іванівни Лучанінової. Ось так, з таких маленьких справ починається формування дружнього класного колективу, миру у ньому і в усьому світі! Миру всім!