Чи готові педагоги України працювати в нових умовах, у новій школі, за новими принципами та підходами? У гімназії вирішили, що готові: учень 9 класу Володя Бакум та учитель інформатики Анна Гаврюшенко довели це на практиці, започаткувавши новий проект – факультативні заняття з програмування для друзів. Цей факультатив вирізняється від усіх інших тим, що в ролі вчителя виступає учень, а педагог стає його слухачем. Володимир Бакум, «учитель», навчатиме мову програмування PYTHON- загального призначення. Синтаксис її досить мінімалістичний при досить непоганій бібліотеці. Вона містить в собі декілька стилів написання програм- структурний, об’єктно- орієнтований, функціональний, імперативний. Можливість об’єднання в класи, модулі та пакети робить реалізацію цієї програми елегантною, потужною та добре продуманою.
Перше заняття факультативу пройшло успішно і неабияк порадувало методичні служби. Оскільки одним із напрямків методичної роботи в гімназії переорієнтація учителів- носіїв традиційної педагогічної школи з площини «той, хто навчає», у площину «той, хто супроводжує учня». Не випадково віднедавна у світі стає популярною професія тьютора. Хто він? Чи існує потреба у тьюторах в Україні у період реформування освіти?
Тьютор – наставник, який допомагає дитині у процесі самостійного навчання (власне, якого ми і прагнемо!). Допомагає не лише у визначенні теми і мети власного освітнього проекту, але й на всіх етапах його реалізації.
Тьютор, досконало володіючи технологіями проектної діяльності, здатний бути не тільки консультантом, але одночасно й учасником учнівського експерименту.
Ініціює народження і розвиток проекту, підтримує вогонь пізнання та виховує «волю» дослідника: наполегливість, стресостійкість, сміливість.
Демонструє власною поведінкою приклад самоосвіти в засвоєнні нових знань, здобутті нової інформації та процесі її переробки.
Разом з учнем «проживає» його проект (радіє успіхам і підтримує в невдачах).
Допомагає учневі у процесі дослідження на всіх його етапах.
Тьютор – не ерудит, не «картограф» – він спеціаліст у галузі способів організації роботи з інформацією.
Основне завдання тьютора – не відповідь на питання (Що? Хто? Коли? Чому? Як?), а допомога дитині у пошуку відповідей на досліджуване питання, у створенні дослідницької програми, з можливим поетапним корегуванням теми, мети, завдань тощо.
Американські вчені дослідили, що у процесі навчання діти інформацію діти засвоюють по-різному:
10% з того, що прочитали;
20% з того, що почули;
30% з того, що побачили;
50% з того, що почули і побачили;
70% з того, що обговорили в дискусії з іншими людьми;
80% з того, що випробували на власному досвіді;
95% з того, чому навчали інших.
Тому маємо надію, що наші учні прокинуться до лідерства, а педагоги спробують на смак, яка вона насправді – педагогіка партнерства, назавжди відмовившись від авторитарної, безперспективної спадщини.
