Багатостраждальною є історія українського народу, але ми не повинні забувати тяжких її сторінок. Минає два роки з початку Революції гідності. Увечері 21 листопада позаторік у центр Києва вийшли кілька сотень людей – із вимогою до влади продовжити курс на Євроінтеграцію. Тодішній президент Віктор Янукович обміняв його на 15 мільярдів доларів кредиту від Росії.

Ці кілька сотень людей (переважно студентів) розпочали протистояння. У ніч на 30 листопада 2013 року майже о четвертій ранку, коли на столичному майдані Незалежності залишилося близько 400 протестувальників, озброєні бійці “Беркута” витіснили людей із площі. Били кийками, кидали на землю й чавили ногами. 1 грудня на Всеукраїнське віче на Всеукраїнське віче на Майдан вийшли до півмільйона українців.

Цими днями по всій Україні пройшли Дні Скорботи, на яких відбулося вшанування героїв Небесної Сотні. У Золотоніській гімназії 25 листопада відбувся захід, присвячений цим трагічним подіям, на який була запрошена учасниця Євромайдану Любов Артеменко, голова Ради ветеранів та учасників Євромайдану.

Любов Дмитрівна поділилася із учнями спогадами про ті жахливі дні, а розповідь часто переривалася читанням своїх віршів. Усі присутні бачили, як неодноразово на очах у Любов Дмитрівни з’являлися сльози. І кожен у залі, дивлячись і слухаючи на цю жінку, ніби й сам був учасником того протистояння.