Схоже, сьогодні Варшава вирішила провести для нас окремий майстер-клас із дощотерапії та влаштувати повне занурення. Але, як виявилося, гарний настрій має чудову водостійкість.
Ранок подарував нам справжню історичну мандрівку до Королівського палацу у Віланові – місця, яке недарма називають палацом кохання. Розкішні зали, неймовірні сади, історії, що оживають просто під час екскурсії… А коли почули розповідь про короля Яна ІІІ Собеського, уродженця українських земель, у нашої делегації всередині тихенько увімкнувся режим «гордість». Ще один доказ того, що український слід у європейській історії – вагомий, яскравий і зовсім не випадковий.
Після такого емоційного перезавантаження ми знову занурилися в освітню програму з травма-інформованої педагогіки. День виявився дуже глибоким і водночас надзвичайно практичним. Ми говорили про позитивне ставлення до дитини, про вміння бачити за поведінкою її справжні потреби, шукали способи підтримки у складних ситуаціях та вчилися давати позитивний зворотний зв’язок, який справді працює.
Окремим відкриттям став для нас mindfulness – практика усвідомленої присутності, що допомагає знаходити опору навіть тоді, коли навколо штормить. Було багато вправ на емоційну саморегуляцію, тілесних практик, нейрографіки, роботи з палітрою власних емоцій, аналізу педагогічних кейсів. І найцінніше – усе це не залишилося лише в конспектах. Кожну методику ми проживали на собі, щоб потім упевнено нести її своїм дітям.
А ще вкотре переконалися: найкраще навчання – це коли складні теми пояснюють просто, глибоко й по-людськи. Саме такими були наші чотири тренерки – Тетяна, Світлана, Олена та Людмила. Травмапедагогіка для українських шкіл, Обʼєднання «Агенція розвитку освітньої політики – дякуємо вам за професіоналізм, відкритість, неймовірну енергію й атмосферу, у якій хотілося не просто слухати, а думати, відчувати, пробувати й зростати 
День, після якого в голові стало більше знань, у серці – більше тепла, а у власній «внутрішній батарейці» впевнено засвітився ще один зелений поділ.
Далі буде…
