Сьогодні в центрі нашої уваги була травма – її природа, вплив на людину та інструменти, які допомагають повернути відчуття безпеки, рівноваги й внутрішньої опори. Працювали з надзвичайно важливими темами: відносинами, заснованими на прив’язаності, створенням безпечного простору, позитивним ставленням до дитини та глибшим розумінням її потреб. Окрему увагу приділили взаємодії з дітьми й силі позитивного зворотного зв’язку, який нерідко стає першим кроком до відновлення довіри.

Особливо цінною була практика. Через вправи, метафоричні карти, інтерактивні завдання й роботу в командах ми вчилися розпізнавати реакції «бий – біжи – завмри» та знаходити способи допомогти людині повернути відчуття безпеки й опори. Адже часто проблема не в людині. Проблема у тому, що їй довелося пережити. Саме ця думка сьогодні звучала особливо сильно: «З тобою все гаразд. Не гаразд те, що тобі довелося пережити». Іноді саме така зміна погляду стає першим кроком до зцілення.

А завершився день зовсім в іншій атмосфері – у Королівському замку Варшави. На мить ніби зазирнули до кабінету, де колись ухвалювалися державні рішення, пройшлися величними залами й навіть жартома уявили себе біля королівського трону, перед яким чекає стос важливих указів на підпис. Кажуть, історія оживає там, де її можна відчути. Саме такі дні ще раз переконують: глибоке навчання й зустріч із культурною спадщиною не конкурують між собою – вони доповнюють одне одного, роблячи досвід по-справжньому цілісним і натхненним.

Традиційно дякуємо командам проєкту Травмапедагогіка для українських шкіл, Обʼєднання «Агенція розвитку освітньої політики та нашим крутим тренерам за турботу, мудре наставництво й атмосферу, у якій хочеться навчатися.

Далі буде…