Це не просто перемога. Це абсолютна перемога. Кондратенко Варвара – єдина представниця Черкащини, яка здобула перше місце як на обласному, так і на Всеукраїнському рівнях у XXIV Всеукраїнському конкурсі учнівської творчості до Дня Соборності України! 
І поряд з нею – Світлана Буряк. Не просто вчителька зарубіжної літератури, а людина, яка чує, коли мовчать, і бачить, коли інші не помічають. Вона не веде за руку – вона відчиняє двері. Не тисне, а надихає. Її слово – як камертон: тонке, точне, глибоке. І саме тому її учні здатні звучати по-справжньому.
Натхненна праця має назву, що вже сама по собі – як вірш, як заклик: «Код історії: голоси минулого, що ведуть у майбутнє».
Є тексти, які читаєш – і в серці виростає тиша. Особлива тиша, у якій звучить правда. Не гучна, не нав’язлива – правдива.
У цих публіцистичних роздумах живе не просто цікавість до минулого – живе чуття, що історія дихає поряд: у словах старших, у портретах, що висять на стінах музеїв, у мовчанні між рядками архівних листів. Варвара вміє слухати це мовчання. Вона вела розмову з тими, чий голос не загубився в часі: Семен Скляренко, Володимир Клименко, Іван Дробний – постаті, чиї імена для Черкащини, як вишиті рушники для родинної хати: не лише прикраса, а святиня.
Але справжня сила цієї роботи – не в іменах. Сила – у Варварі. У її здатності бути водночас і проникливою, і відвертою, і тонкою, як промінь світла, що пробивається крізь старі віконниці. Збірка – перші журналістські кроки, але кроки впевнені, сміливі, з відкритим серцем. І це серце б’ється ритмом майбутнього.
Бо хто вона, ця Варвара? Вона – сучасна юнка, яка вміє танцювати й дискутувати, вправлятися з комп’ютером і з душею тексту. Вона – стильна й усміхнена, але з гострим відчуттям справедливості й рідкісною внутрішньою чесністю. Її думка – як кришталь: прозора й небезпечна для фальші.
День Соборності – це не лише спогад про 1919-й. Це – нагадування: ми єдність. Ми – голоси, що мають звучати разом. І коли юна авторка з маленького міста говорить щиро – її голос стає частиною великого хору, який не дозволить забути, хто ми.
Дякуємо, Варваро! Вітаємо! Віримо!