У світі існує безліч місць, предметів і явищ, про які мало хто знає і навіть не здогадується. Навряд чи ми зможемо відшукати їх в путівниках або почути від знайомих, що хтось там бував чи бачив їх. Вони приховані від безлічі очей і саме тому зберігають свою чарівну красу. Отже, впродовж місяця учні 3-В класу розкривали невідомі сторінки довкілля, мандруючи «Світом невідомим».

Виявляється, невідоме можна знайти навіть вдома…

Ми настільки  звикли до звичайнісінького ґудзика , що й не помічаємо його, але часто і не уявляємо без нього одягу. Та мало хто знає, що у давнину ґудзик був важливим магічним амулетом, що відлякує зло. В порожнину ґудзика поміщали дробинку чи шматочок олова, тихий передзвін “пугалки” під час руху повинен був відганяти злих духів. Російська назва “пуговица” – однокореневе зі словом “пугать”.

Про ґудзик ми згадуємо найчастіше тоді, коли він відривається і губиться. Добре, якщо його вдається підловити за тоненьку ниточку і заховати до кишені.

А ще зараз встановили навіть декілька пам’ятників цим маленьким застібкам. Ось, наприклад, у Монреалі (Канада), в Осло (Норвегія), у Нью-Йорку (США) та навіть у Києві.

Не тільки такими фактами, але й знайомством із скоромовками, загадками про гудзики збагатився словниковий запас третьокласників. А чи бачили ви казку, де героєм був ґудзик? Ні? Тоді запрошуємо в гості до учнів-пілотників 3-В класу.

Завжди приємно дізнаватися нове від старих знайомих: вчителя обслуговуючої праці Ширай Т.М. та її помічниць- учениць 5-А класу. Саме вони   вчили дітей різним способам пришивання гудзиків. Виявляється, раніше можна було за допомогою узора  пришивання гудзика

зміцнити дружні зв’язки, привернути  успіх у справах, досягти краси та здоров’я тощо. З цими думками дослідники і приступили до виконання свого завдання.

Дуже напруженою і відповідальною була робота на уроці, адже ґудзик мав бути прикрасою подарунка для матусі.

Учитель і діти щиро дякують Тетяні Михайлівні за майстер-клас та чудовий настрій, який вона дарує кожним своїм уроком.