Як другокласники весну зустрічали

Як нестримно летить час, ще зовсім недавно ми тішилися новорічними святами, а вже почався відлік лютого – останнього місяця зими. Ще лютує зима хуртовинами, ще стоять морози і лежить сніг, а у повітрі вже пахне весною. Здається, що зима хоче надолужити прогаяний час, а тому й лютує, але дарма, бо вже йде не до Різдва, а до Великодня.

У кожного місяця є свої свята. У січні – це Різдво, Василя, Водохреща. Натомість лютий може похвалитися лише одним найбільшим церковним святом – Стрітенням Господнім.

15 лютого наша  церква відзначає урочистим Богослужінням одне з найбільших і найшановніших свят – Стрітення Господнє. Відзначають його в пам’ять про те, як Свята Діва Марія з  Йосифом принесли до Єрусалимського храму свого Сина Ісуса Христа.

У цей день святили воду, яка  вважалася цілющою. Її набирали у нову невживану посудину і зберігали протягом року.  Стрітенською водою батьки благословляли синів на військову службу, чумаків – у далеку дорогу, і всіх, хто вирушав у далекі і небезпечні мандри. А ще освячували свічки. Їх запалювали перед образами під час грози, щоб оберігати людей і худобу від грому.

На Стрітення люди уважно стежать за погодою, намагаючись виявити найменші її зміни.  Говорять, що саме в цей день Зима з Весною зустрічаються, щоб позмагатися  своєю силою.  Господині  випікали жайворонків, діти тримаючи їх співали веснянки і цим наближали прихід весни.

Існує багато народних традицій зустрічі весни, але учні 2 – Б класу вирішили започаткувати свою традицію.  У вільний час другокласники люблять малювати: кольоровими  ручками, олівцями, фломастерами. Тож вирішили започаткувати  «смачне» малювання. Різнокольоровим варенням      (малиновим, чорничним, полуничним та яблучним) учні розмалювали  весняне печиво: метеликів та жучків, бо саме вони найпершими прокидаються від зимового сну.