Як нестримно летить час, ще зовсім недавно ми тішилися новорічними святами, а вже почався відлік лютого – останнього місяця зими. Ще лютує зима хуртовинами, ще стоять морози і лежить сніг, а у повітрі вже пахне весною. Здається, що зима хоче надолужити прогаяний час, а тому й лютує, але дарма, бо вже йде не до Різдва, а до Великодня.
У кожного місяця є свої свята. У січні – це Різдво, Василя, Водохреща. Натомість лютий може похвалитися лише одним найбільшим церковним святом – Стрітенням Господнім.
15 лютого наша церква відзначає урочистим Богослужінням одне з найбільших і найшановніших свят – Стрітення Господнє. Відзначають його в пам’ять про те, як Свята Діва Марія з Йосифом принесли до Єрусалимського храму свого Сина Ісуса Христа.
У цей день святили воду, яка вважалася цілющою. Її набирали у нову невживану посудину і зберігали протягом року. Стрітенською водою батьки благословляли синів на військову службу, чумаків – у далеку дорогу, і всіх, хто вирушав у далекі і небезпечні мандри. А ще освячували свічки. Їх запалювали перед образами під час грози, щоб оберігати людей і худобу від грому.
На Стрітення люди уважно стежать за погодою, намагаючись виявити найменші її зміни. Говорять, що саме в цей день Зима з Весною зустрічаються, щоб позмагатися своєю силою. Господині випікали жайворонків, діти тримаючи їх співали веснянки і цим наближали прихід весни.
Існує багато народних традицій зустрічі весни, але учні 2 – Б класу вирішили започаткувати свою традицію. У вільний час другокласники люблять малювати: кольоровими ручками, олівцями, фломастерами. Тож вирішили започаткувати «смачне» малювання. Різнокольоровим варенням (малиновим, чорничним, полуничним та яблучним) учні розмалювали весняне печиво: метеликів та жучків, бо саме вони найпершими прокидаються від зимового сну.