Коли батьки – не «Батьки -SOS», а нормальні!!!

Знаєте, що відбувається, коли батьки не спрямовують свою деструктивну енергію на створення негативного середовища навколо школи, а співпрацюють і стають партнерами? А що відбувається, коли школа сповідує трансформаційне лідерство і батьки стають лідерами, які змінюють дійсність навколо себе? Не критикують, не стогнуть, не нарікають,  а створюють нову реальність…

Тоді прогуляйтеся по вулиці Гагаріна і зверніть увагу на парк Сухомлинського, який нещодавно був захаращеним сквером. Авторами та реалізаторами ідеї його перетворення стали батьки гімназії, і ми вже неодноразово про це розповідали громаді.

9  липня на цьому місці відбулася чергова толока, на яку зібралася чоловіча компанія у складі:  Юрій Пліс, Дмиро Іванов, Денис Щепетний, Олександр Озірський, Богда Фесун, Дмитро Фурса, Антон Пушкар, Іван Сташук, Олег Осауленко, Ростислав Щупан, В’ячеслав Грубов, Андрій Потужний, Костянтин Чуров, Сергій Куторей з сином Максимом, Русла Вітер з сином Ростиславом, Станіслав Балацький, Володимир Сидорець, Андрій Фурса-Білецький, Роман Шитик, Віктор Мельников, Віктор Садимах.  Метою толоки було встановлення дубових лавочок, виготовлених Олексієм Дроб’язком.

У партнерстві з  програмою «Активні громадяни» від Британської ради  та Черкаською міською організацією «Вільний простір» гімназійні батьки та старшокласники продовжували втілення ідеї створення відкритого освітнього середовища, яке б забезпечило умови дозвілля для дітей з особливими потребами.

На цьому етапі реалізації проєкту відбулося бетонування під лавочки та основи для монтажу гойдалки саме для дітей з особливими потребами. Тарас Луценко, батько майбутнього першокласника,  забезпечив бетонним розчином.

З роллю «бригадира» відмінно справився Юрій Миколайович Пліс – і маємо результат!!!

«Якою була роль директора гімназії?»,- можливо, поцікавитеся ви. Відповідаємо: вона, виконуючи роль відповідального за пункт тестування, перебувала у приміщенні пункту і гадки не мала, що відбувається у парку.

Тільки пізно увечері, повертаючись з роботи додому, вона мала змогу посидіти на лавочці і поміркувати над питаннями лідерства, освіти, дистанаційного навчання. І над тим, як їй пощастило з такими батьками, які стали партнерами, лідерами, взірцем для своїх дітей і підтримкою їй.

Таки вони молодці! Уміють поцікавитися, покритикувати у вічі, підтримати, зрозуміти, підбадьорити, самоорганізуватися. Як добре, що вони не «Батьки sos»,  а нормальні батьки, з якими на 100% відсотків уже вирішено проблему зі створення відкритого освітнього середовища, яка набула актуальності в умовах карантину.

Тут, на природі, можна буде повноцінно навчатися у вересні-жовтні…

Дякуємо вам, дорогі наші батьки! Разом ми зможемо прийняти будь-які виклики, навіть пандемійного характеру!