День зустрічі птахів

Коли людина зрубає останнє дерево,

висушить останню річку і вб’є останнього птаха,

вона зрозуміє, що гроші їсти не можна….

Давні індіанці

     Весна…Крапельник…Березоль…Мартюк…Березень..Марець… Протальник.. Весновій… По-різному називали у народі березень- перший місяць весни. Різними святами наповнювали наші предки цей період року, прикрашаючи його сміхом, веселощами, іграми та закликами весни –веснянками. Не випадково саме у березні випікали невеличке обрядове печиво – жайворонки. Виходили з ним у лісок, гайок чи на лужок і підкидали вгору.  Зловленого жайворонка розламували і розкладали на гілках дерев, щоб пташки скльовували  і в знак подяки людям за доброту не залишали їх.

Перелітних птахів зустрічали також по-різному, але завжди радісно, адже вони несли на своїх крилах тепло, надію на сонечко, урожай та краще життя. Здавалося, що від людського очікування прискорювалося танення снігу, скресання льоду на водоймах, розпускалися бруньки, закликаючи повернутися додому перелітніх птахів – журавлів, сов, жайворонків, лелек, лебедів,

Давні слов’яни вірили, що птахи на зиму відлітали у рай- місце радості, тепла і безпеки, якому люди навіть слово вигадали – вирій. З перелітніми птахами пов’язували багато цікавих прикмет, яким довіряли:

  • рано прилетів лелека – буде тепло;
  • активно дзьобає увечері – на сонячний день;
  • шпаки прилетіли рано –буде тепла весна;
  • зозулі кують на добру погоду;
  • лелека стоїть на одній нозі – чекайте похолодання…

Звісно, ці прикмети свідчать про унікальну спостережливість за природою наших предків – українців.

Але ми живемо у XXI столітті, коли природи знищується, а  технологічний підхід до  живої природи неминуче загрожує вимиранням усього живого. Згадуємо, як древні індіанці попереджали: «Коли людина зрубає останнє дерево, висушить останню річку і вб’є останнього птаха, вона зрозуміє, що гроші їсти не можна….»

Що ж ми знаємо про птахів, які «приносять на своїх крилах» весну у рідні краї, повертаючись із вирію щороку?

У кінці березня прилітають шпаки. Шпак є одним із перших вісників весни. У березні – квітні вже можна почути виразну, бадьору пісню птаха. Шпак – один із найвідоміших і найпопулярніших співочих птахів. Шпаки – чудові пересмішники. Вони відтворюють голоси інших птахів: цвірінькають, щебечуть, каркають, наслідують навіть квакання жаби, гавкіт собаки, квоктання курки, свист людини. Прилетівши з вирію шпаки охоче заселяють шпаківні, приготовлені для них людьми, або займають у лісі дупла, видовбані дятлами. Шпаки – дружні птахи. В разі небезпеки вони збираються по кілька особин, голосно кричать і намагаються відігнати ворога. Вони уміють за себе постояти. Не раз люди спостерігали, як повернувшись із вирію шпаки виганяють із своїх шпаківень непроханих квартирантів – горобців.  Шпак – дуже корисний птах. Дбаючи про їжу для себе і своїх шпаченят, він знищує велику кількість гусені, метеликів, жуків, слимаків, саранчі, хрущів.

Майже разом зі шпаками повертаються в рідні краї жайворонки. Жайворонок – це символ єдності Землі й Неба; він  – співець хліборобського поля і небесної блакиті, бо своїм співом возвеличує хліборобську ниву до небес, а небесну блакить опускає до хліборобського лану. Пісня виконується в польоті на великій висоті, після чого співак каменем летить униз. Він – чиста «Божа птаха», яка приносить весну на поле, бо першим з польових птахів повертається з вирію. Поле, над яким співає жайворонок, в належний час обігріється теплим Сонцем і зроситься благодатними дощами. Вважається, що з прильотом жайворонка треба розпочинати оранку і сівбу.

Жайворонок – одна з небагатьох пташок, яка співає в польоті.

Здавна вважалося, ластівка повертаючись з вирію, приносить всім кохання, це символ весни і відродження, добра і щастя. Вона – Божа пташка, а тому, вбити її – великий гріх. Благословенний той дім, на якому поселиться ластівчина сім’я…

Сільські  ластівки живуть поряд з людьми. Вони прикріплюють свої гніздечка до виступів дерев’яних стін, над вікнами, під дахами будинків, де живуть люди. Іноді в ластівчиному гнізді оселиться горобчик. Ластівка тривожно в’ється навколо гнізда, намагаючись вигнати непроханого гостя. Та іноді й залишає своє гніздо і починає ліпити нове. Адже ластівки – дуже миролюбні пташки. Вони не люблять і не вміють битись, сваритись.

Соловейко — найдосконаліший співочий талант пташиного світу. Навіть про талановитого співака кажуть: «Співає, як соловейко!»

А на вигляд це непоказний  птах оливкового кольору. Він обережний і потайний птах і побачити його в природі вдається дуже рідко. В Україні ці птахи водяться скрізь у лісах, садах, парках, де є зарості високої трави. Солов’ї починають співати одразу ж  прилетівши в рідні краї. Співають лише самці, які прилітають раніше. Після  вилуплення пташенят солов’ї перестають співати, і обоє батьків носять їжу для своїх дітлахів.

У цей період солов’ї знищують багато гусені шкідливих метеликів, ґедзів, мух, які є шкідниками лісу та саду. І тому соловейко не тільки гарний співак, а й великий трудівник і належить до корисних птахів.

Зозуля один з улюблених птахів нашого  народу. Своїм куванням  вона приносить людям радість, немовби підкреслюючи чарівність весняної пори. З усіх птахів першою летить у вирій і останньою прилітає зозуля, коли повністю зазеленіють дерева, десь в кінці квітня – на початку травня.

Гнізд зозулі не будують і пташенят не висиджують. Самки підкладають яйця в чужі гнізда. У зозуль кують лише самці.       Пташечка дуже корисна. Живиться комахами, гусеницями, волохатими гусеницями, яких не їдять інші птахи. Ліс, що зазнав нападу гусені втрачає листя, не цвіте і не дає насіння. За годину зозуля може знищити близько сотні таких гусениць. Отже, протягом довгого липневого дня, зозуля з’їдає їх понад тисячу. Винищуючи волохату гусінь, зозуля врятовує ліси, парки і сади.

Для цих співмпшканців людини на Землі учасник проекту Денис Скрпиця спільно з керівником та друзями і збудував своєрідні домівки – будиносчки для сови, шпаківні…

За результатами емпіричних досліджень протягом минулого року було визначено місце постійної дислокації сов. Ним став Меморіальний Парк, розміщений у центра нашого міста. Саме там і вирішено було розмістити Будиночок Сови.

Ми подбали не лише про перелітніх птахів – для синичок у нас також знайшлися «домівки». А деякі «пташині оселі» можна і взагалі назвати дизайнерськими: вони оздоблені розписами та стилізовані під людські маєтки. Їх ми розмістили на шкільному подвір’ї: нехай усі милуються і згадують, що братів наших менших потрібно любити й оберігати.

А от шпаківні ми вирішили розмістити у новоствореному парку імені Василя Сухомлинського, неподалік рідної гімназії. Нехай селяться  і радують своїм перестуком малят, звертаючи увагу маленьких  землян до найважливішої проблеми людства – збереження і примноження живої природи!!!

День зустрічі птахів у гімназії ім.С.Д Скляренка, таким чином, став  підсумком  великого проекту, будівництво «домівок для птахів» у якому стало лише частиною більш вагомого інформаційно-просвітницького проекту- тематичних уроків, уроків на природі, міні-досліджень, презентацій та веселих флешмобів-веснянок. Із піснями,  хороводами і сумлінною працею на благо людей і птахів.

Григорій Блажко,

учитель трудового нвчання

 Золотоніської гімназї ім.С.Д.Скляренка